Віталій Сербуленко
ПОСМІХАЮЧИСЬ У ВСІ 28
Історія про видалення
#досвідклієнта
– Докторе, а може не треба?
– Треба, друже, треба, — відповів Олексій Валерійович, витираючи руки паперовим рушником, — інакше вирівняти інші зуби нам не вдасться. Сідай, коли вже прийшов…
Він повільно і драматургічно натягував гумові рукавички, як космонавти надягають скафандр перед стартом. Відчуття неминучості страждань ще посилилось.
Лише три тижні тому видалив вісімки з правої сторони, спогади ще не загоїлися. Краще робити таке уві сні, але ж залишився останній зуб мудрості, то вже якось так…
Такі були мої думки. Спойлер: про це я знов пошкодую, хвилин через двадцять.
Сідаю у крісло, намагаюсь якось пожартувати, але невдало – лікар і асистент вже готуються, їм не до балачок. Гаразд, розкриваю рота, отримую укол знечулення і витріщаюся у люстру з багатьох ламп, що світять прямо в лице, але чомусь не попадають в очі. Хотів порахувати кількість ламп, але відволікла команда: Поїхали!
Цього разу операція була ще складнішою. Зуб був глибше, лежав ще більш не зручно. Хірургу довелося добру годину танцювати навкруги, щоб його дістати (і не розвалити мені щелепу повністю – вона ще знадобиться). Не забувайте, я у свідомості, майже нічого не бачу, але все чую. Хрускіт стояв такий, немов весь зубний ряд виходить з кістки.
Сам лікар очевидно отримував задоволення від процесу. Його обличчя було закрито маскою і бінокулярами, але мені здавалось що митець посміхався і ледь не співав.
Він зрозумів мій стан і почав розважати, голосно розмовляючи з молодшим колегою, що теж був присутній, спостерігав поряд. Про колегу Миколу ви ще дізнаєтесь у наступних серіях. Далі все, як в тумані.
Спочатку було просто цікаво про первинне і вторинне стягування тканин, про загоєння лунок, правильні розтини і шви… через декілька хвилин я вже так сміявся, що з очей текли сльози, а лікарю доводилось чекати, поки я заспокоюсь, щоб зашити ясна.
– Ми закінчили, — сказав док і двома різкими рухами буквально вистрибнув з рукавичок.
– Слухайте, навіть не хочу вставати. Давай може ще щось видалимо? – я все ще був у настрою ))
Медицина — штука складна і серйозна, але відчуття пацієнта і його враження про клініку складаються не тільки з протоколів лікування, а також зі спілкування між людьми. Треба цю мисль записати, щоб не забути, – подумалось тоді.
Отже, я багато нового дізнався, навмисно видалив всі зуби мудрості і продовжую готуватись до наступних етапів лікування. Як тільки заживуть лунки, продовжимо
